Хто має сайт — тому потрібен хостинг.
(давня приказка веб-розробників)

Цю нескладну аксіому я збагнув ще на початку свого знайомства з сайтобудуванням.
Спочатку це був, звичайно ж, безплатний хостинг. Ні, не uCoz 🙂 Повноцінний хостинг з підтримкою php та MySQL — ho.ua. Непогана швидкодія, потрібний функціонал та простота користування. Єдиний мінус — рекламний банер 468х60 у правому верхньому куті сайту, розміщеного на ньому.

Коли на безкоштовному хостінгу почало ставати тісно, почав шукати платний недорогий.
Знайшов непоганий український, з серверами, здається, в Дніпропетровську. Там вже все було набагато серйозніше — завдяки панелі керування DirectAdmin можна було створювати нові домени-піддомени, мати поштову скриньку на власному поштовому домені та ще купа всіляких речей, про які я навіть не здогадувався, хостячись на безкоштовному.

Однак і тут почало ставати тісно, а тарифні плани з більшими обсягами були якось надто дорогими. Тому за кілька років співпраці почав потихенько шукати заміну.

Знайшов нового хостинг-провайдера в Харкові. Поспілкувавшись з техпітримкою і уточнивши кілька важливих моментів, було вирішено взяти реселлерський пакет — і місця більше на порядок, і ширший функціонал (наприклад, можна було підняти власні ns-сервери та створювати окремі акаунти для користувачів). Для мене це було важливим, адже вже назбиралася невеличка база клієнтів, яким допомагав в питаннях створення та розміщення їхніх сайтів. Арифметика була дуже проста — якщо клієнти й так платять за розміщення своїх сайтів хостерам, то нехай і мені щось з цього перепаде…

Та не все було так просто. Така лагідна напочатку техпідтримка виявилася не такою вже й лояльною. Все їм щось не подобалося — то доменів забагато на одному акаунті (при тому, що в описі тарифного плану чітко було вказано, що кількість доменів необмежена), то їм не сподобається активність одного з сайтів і підтримка відключить проблемний акаунт, то відповіді від них годі дочекатися… З однієї сторони, їх можна зрозуміти — для них важливо економити ресурси сервера. А з іншої — чому вони мають економити на мені?

Тому за кілька років з’їхав і від них. З того часу з shared-хостингом було покінчено.
Відтоді, виключно виділений сервер, виключно хардкор. З орендою сервера теж визначився не відразу. Були і українські VPS, і російські; були й американські.

Український був ніби й непоганий і відносно недорогий, та вимагали гроші за будь-яку роботу, що виходила за межі прописаних функцій тарифного плану. Досвіду в адмініструванні серверів у мене було мало, грошей, щоб оплачувати встановлення кожного нового плагіна чи додаткової функції було ще менше, тому мені з ними було не по дорозі. Російський VDS, куди я невдовзі переїхав, з часом почав чомусь підвищувати тарифи і обрізати функціонал тарифних планів. Тому добряча частина клієнтів від них пішла. Я теж був серед них. В американців був якийсь надто великий пінг, тому протримався там недовго…

Наразі зупинився на оренді німецького виділеного сервера. Непогане співвідношення ціна–якість, весь необхідний технічний функціонал, швидка та лояльна техпідтримка. Оперативно реагують і швидко вирішують будь-які питання. Звична панель керування ISPmanager допомагає в адмініструванні сервера і з цим немає вже жодних проблем. Власні ns-сервери, поштові домени, виконання завдань по cron, ssh, cgi-bin, Zend Optimizer, phpMyAdmin та багато інших вже звичних додатків та функцій.

На цьому ж сервері організував власний shared-хостинг з гордою назвою SV-Host.biz — хостинг для бізнесу.

Там же щасливо хостяться і сайти клієнтів, туди ж перенесли свої веб-ресурси і друзі — власники сайтів, туди ж запрошую і вас. З тарифами можна ознайомитись на сторінці Тарифи SV-Host.biz

Вам також буде цікаво: