В українські мові, апострофом (знаком «ʼ») позначається роздільність вимови твердого приголосного та йотованих я, ю, є, ї, котрі йдуть за ним. Правила вживання апострофа на письмі не є складними, варто лише зрозуміти суть.
Апостроф пишеться:
1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, м’ясо, В’ячеслав.
(Щоб запам’ятати ці звуки, складіть з них словосполучення «мавпа Буф».)
Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний, який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, цвях.
Та якщо цей приголосний — р, то апостроф пишеться: торф’яний, черв’як.
Якщо такий приголосний є частиною префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.
2. Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, курʼєр.
Примітка. Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, крякати, рябий, Рєпін.
3. Після префіксів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’явитися, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити. Після першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: дит’ясла, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи.
Вам також буде цікаво:
