Є речі, які нас постійно оточують і до яких ми настільки звикли, що й не задумуємось про їхню справжню цінність. Ми сприймаємо як даність голубе небо і яскраве сонце, білий сніг і зелену траву. Ми до цього звикли і нам здається, що так буде постійно. Чи цінуємо ми ці речі? Не завжди. Чи цінні ці речі? Запитайте у жителя пустелі про цінність води. Запитайте жителя степу про цінність дерева. Запитайте у жителя півночі про цінність тепла…

Є люди, які завжди біля нас і до яких ми так звикли, що й не задумуємось про їхню справжню цінність. Нам здається, що батьки будуть завжди з нами. Нам здається, що дружба ніколи не припиниться. Нам здається, що кохання буде вічним. Ми звикаємо до тих людей, котрі нас оточують. Про цінність стосунків з батьками запитайте у сироти. Про цінність дружби запитайте в того, хто втратив друга. Про цінність кохання запитайте в того, в кого розбите серце…

Невже для того щоб почати щось цінувати, потрібно це втратити? Спробуйте заплющити очі і уявити собі світ без дорогої серцю людини. Нічого у світі не змінилося. Життя йде своїм порядком. Все є, всі є. А дорогої людини немає. Ніде. І вже не буде. Ніколи…

Цінуйте дорогих людей, цінуйте один одного. Поки є можливість. Цінуйте…